Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.08.2015 року у справі №914/4062/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року Справа № 914/4062/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Васищака І.М.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод"на рішеннягосподарського суду Львівської області від 02.04.2015 р. (суддя Долінська О.З.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. (судді: Дубник О.П., Матущак О.І., Скрипчук О.С.) у справі№914/4062/14 господарського суду Львівської області за позовомДержавного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" доВідкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина" пророзірвання укладеного між Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" та Відкритим акціонерним товариством "Нафтопереробний комплекс-Галичина" Договору підряду на ремонт колісних пар зі зміною елементів від 31.07.2012 р. №29-034/СВРЗ-05-05-12-50/Ю на умовах, визначених Додатковою угодою від 07.02.2013 р. №2 за участю представників: від позивача Васьків І.В., довіреність №ЮВ-1-Н від 12.01.2015 р.від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі - ДП "Стрийський вагоноремонтний завод"), звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина" (далі - ВАТ "Нафтопереробний комплекс-Галичина") про розірвання договору підряду на ремонт колісних пар зі зміною елементів №29-034/СВРЗ-05-05-12-50/Ю від 31.07.2012 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2015 р. у справі №914/4062/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р., в задоволені вказаного позову відмовлено.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані недоведеністю існування обставин, які в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України є підставами розірвання договору в судовому порядку.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р., рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2015 р. у справі №914/4062/14 та винести нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 652, 844 Цивільного кодексу України, через неповне та недостовірне встановлення всіх обставин справи.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №1223 від 23.07.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. та на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2015 р. у справі №914/4062/14 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Васищак І.М., Ємельянов А.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2015 р. касаційну скаргу ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 03.08.2015 р.

У судове засідання зявився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак, відповідачем на адресу суду направлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2015 р. у справі №914/4062/14 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.07.2012 р. між ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" (підрядник) та ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (замовник) укладено договір підряду на ремонт колісних пар зі зміною елементів №29-034-СВР-05-05-12-50-Ю, відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати ремонт колісних пар зі зміною елементів та передати замовнику відремонтовані колісні пари, на умовах, що викладені у договорі, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи.

При цьому, підрядник виконує роботи своїми силами та засобами (п. 2.6 договору підряду).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, з огляду на наведену правову норму, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

В п.п. 5.1, 5.2 даного договору визначено порядок оплати виконаних підрядником робіт.

Так, згідно з п. 5.1 ціна робіт з ремонту однієї колісної пари зі зміною елементів є сталою, не підлягає зміні в сторону зростання протягом всього терміну дії договору та становить 21 500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.

Одночасно, орієнтовна загальна сума договору складає 5 375 000 грн. 00 коп., в тому числі 895 833 грн. 33 коп. ПДВ., що закріплено в п. 5.2 договору.

Сторони також узгодили термін дії укладеного між ними договору підряду та визначили, що цей договір діє з моменту його підписання сторонами і до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 12.10 підрядного договору).

Отже, на момент звернення ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" з позовною заявою до господарського суду Львівської області даний договір був діючим.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором №29-034-СВР-05-05-12-50-Ю від 31.07.2012 р. ремонту підлягає 250 колісних пар, проте, позивач виконав ремонт лише 175 колісних пар, тобто ще 75 колісних пар підлягають ремонту у випадку, якщо відповідач в порядку п. 2.3 договору повідомить позивача про готовність партії колісних пар для передачі на ремонт.

Однак, листом №321 від 26.08.2014 р. підрядник повідомив замовника про неможливість виконання умов укладеного між сторонами договору підряду через подорожчання комплектуючих та паливно-мастильних матеріалів.

Разом з цим, позивач запропонував відповідачу розірвати договір №29-034-СВР-05-05-12-50-Ю від 31.07.2014 р., шляхом підписання доданої до листа додаткової угоди, а також укласти новий договір з ціною за ремонт колісної пари зі зміною елементів - 20 800 грн. 00 коп. без ПДВ (24 960 грн. 00 коп. з ПДВ) на умовах СРТ (склад замовника) згідно "ІНКОТЕРМС 2010".

В свою чергу, відповідач у листі-відповіді на зазначені пропозиції позивача, звернув увагу останнього на умови п. 5.1 договору підряду та вказав на обов'язок підрядника здійснити ремонт ще 40 колісних пар у вересні-грудні 2014 р. за договірною ціною 21 500 грн. 00 коп. з ПДВ.

Вказане стало підставою для звернення ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" з позовом про розірвання договором №29-034-СВР-05-05-12-50-Ю від 31.07.2012 р. в судовому порядку.

Таким чином, предметом судового розгляду у справі №914/4062/14 є позовна вимога позивача до відповідача про розірвання договору з підстав істотної зміни обставин, якими керувався позивач при укладенні цього договору, а саме через:

- значне зростання вартості витрат на виконання ремонту колісних пар;

- істотною зміною офіційного курсу української гривні до долара США;

- подорожчанням паливо-мастильних матеріалів та енергоносіїв;

- критичною ситуацією в регіонах основних постачальників матеріалів та запасних частин (Донецькій, Луганській областях);

- суттєвою зміною кон'юктури ринку;

- неможливістю закупівлі запасних частин за ціною, яка була закладена у вартість робіт на момент укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом. Вказане передбачено ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Таким чином, чинним законодавством передбачено, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором або наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

При цьому, за приписами ч. 2 цієї ж статті договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, договір підряду №29-034-СВР-05-05-12-50-Ю від 31.07.2012 р. міг буди розірваним в судовому порядку лише в разі доведення позивачем факту одночасного існування всіх обставин, визначених в ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, в їх сукупності.

Разом з цим, ч. 5 ст. 844 Цивільного кодексу України визначено спеціальні умови розірвання договору підряду.

Так, у разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

З вказаного вбачається, що розірвання договору підряду, у зв'язку із зміною вартості матеріалу, устаткування, послуг, тощо, можливе лише після відмови замовника від збільшення кошторису і даний факт також має бути доведеним підрядником у встановленому законом порядку.

Як закріплено в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В процесі судового розгляду справи №914/4062/14 господарські суди попередніх інстанцій дослідили надані позивачем в обґрунтування його вимог докази, на підставі чого встановили, що наявні в матеріалах справи прайс-листи про ріст цін різних виробників на колісну пару не є доказами, які б підтверджували існування всіх обставини визначених в ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки не доводять безперечного порушення балансу майнових інтересів позивача у випадку виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відмови відповідача від збільшення кошторису за договором підряду, оскільки підрядник звертався до замовника з листом про розірвання договору №29-034-СВР-05-05-12-50-Ю від 31.07.2012 р. та укладення нового договору з іншою ціною, у відповідь на який замовник вказав на обов'язок підрядника належним чином виконати всі свої зобов'язання за вже укладеним договором підряду на умовах, узгоджених сторонами в цьому договорі, в тому числі і за визначеною сторонами ціною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на що вважає недоведеним факт існування передбачених чинним законодавством підстав для розірвання договору підряду №29-034-СВР-05-05-12-50-Ю від 31.07.2012 р.

Враховуючи наведене, прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення є такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не підлягають зміні або скасуванню.

В свою чергу, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, дані доводи вже були предметом дослідження апеляційного господарського суду та обгрунтовано відхилені ним.

Разом з цим, ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого

доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що закріплено в ч. 2 ст. 1115 вказаного кодексу.

Отже, оцінка тверджень скаржника про доведеність існування фактичних обставин, які, відповідно до норм чинного законодавства, можуть бути підставою для розірвання договору в судовому порядку, стосується переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, що встановлено ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2015 р. у справі №914/4062/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді І.М. Васищак

А.С. Ємельянов